Corrections

Будь ласка виправляйте навіть дрібниця такі як приймати (брати) участь, абзаци, у та в, велика й маленька літери.

Якщо маєте зауваження щодо змісту, пишіть будь ласка.

Якщо я пишу знак оклику в середині речення, це означає, що я вагаюся щодо правильності.

На моє переконання, фанатична любов до чогось призводить до !згубних наслідків!.

Не варто віддавати всього себе в жертву безтямному коханню.

Я так вважаю тому, що, по-перше, коли розум людини !затьмарений!

коханням, вона робить божевільні !речі!, про які згодом зазвичай шкодує.

У зв’язку з порушеним питанням не можна не згадати поему "Катерина"- твір видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка, у якому Кобзар застерігає українських дівчат від !безвідповідального!

кохання: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями".

Головна героїня, зовсім ще молода дівчина Катруся, закохалася у парубка-москаля і завагітніла від нього.

Батьки відмовилися від неї, вона стала покриткою, соромом для всього села.

До таких згубних, ба навіть фатальних наслідків може призводити фанатичне кохання.

По-друге, довести своє твердження я можу таким аргументом: кохання не завжди йде на користь тому, кого ми любимо.

Якщо людина звикла лише отримувати тепло і не звикла його віддавати, їй важко буде жити у нашому жорстокому світі.

Яскравим прикладом саме такої ситуації особисто для мене є моя власна родина.

Я !народилася не зовсім здоровою дитиною!, тому мені !приділяли багато уваги!, про мене!

дбали !як про принцесу!, мене, можна сказати, фанатично любили.

Проте мене, на жаль, не навчили головному- турботі пр інших, любові до !оточуюючих!, без чого людина не має права називатися особистістю.

По-третє, аргументом на користь моєї думки може бути те, що люди схильні змінювати своє ставлення.

Їхні емоції, відносини, світосприйняття врешті-решт змінюються, а обов’язки залишаються.

Говорячи про це, хочеться згадати повість Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц".

У ній хлопчик слушно зауважив "Ти завжди відповідальний за тих, кого приручив".

Отже, можна дійти висновку, що не можна керуватися емоціями.

Раціональна людина має в першу чергу прислухатися до свого розуму, сумління, а тоді вже до серця.